Заметки на все случаи жизни
(c) Serg
Главная | Відповідальність за невиконання рішень судів та законних вимог державних виконавців | Регистрация | Вход
Пятница
29.03.2024
06:45
Приветствую Вас Гость | RSS
Виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених Законі України „Про виконавче провадження” (далі – Закон), спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню (далі – рішення).

Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до Закону України „Про державну виконавчу службу” примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Головних управлінь юстиції у місті Києві і Севастополі, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції (далі – державні виконавці).

Права та обов”язки державних виконавців встановлені статтею 5 Закону України „Про виконавче провадження”. Так, при виконанні рішень, державний виконавець має право одержувати необхідні для проведення виконавчих дій від осіб пояснення, довідки, іншу інформацію; проводити перевірку виконання рішень юридичними особами всіх форм власності, а також громадянами, які провадять підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, що є боржниками за виконавчими документами; здійснювати перевірку виконання юридичними особами рішень стосовно працюючих у них боржників; безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, при необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку, опечатувати ці приміщення і сховища; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством; на виконання рішення суду про стягнення коштів або накладення арешту в порядку, встановленому цим Законом, накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, в тому числі на кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей тощо.

За невиконання рішення у добровільному порядку, відповідно до ст.49 Закону України „Про виконавче провадження”, з боржників стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від суми боргу, статтею 6 Закону також встановлена відповідальність за невиконання вимог державного виконавця. Так, вимоги державного виконавця щодо виконання рішень є обов’язковими для усіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України. Державному виконавцю у встановлений ним строк повинні бути надані безкоштовно документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно з законом. Зокрема, згідно положень ст.88 Закону, невиконання законних вимог державного виконавця громадянами чи посадовими особами, втрату або несвоєчасне відправлення виконавчого документа, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, а також неповідомлення боржником про зміну місця роботи (знаходження), якщо ці дії не мають ознак злочину, а також за неявку без поважних причин за викликом державного виконавця на винних осіб за постановою начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, накладається штраф від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у порядку, передбаченому законом.

На сьогоднішній день за ряд діянь боржників або інших осіб в рамках виконавчого провадження статтями Кримінального кодексу України передбачена кримінальна відповідальність, а саме: ст. 164 – ухилення від сплати аліментів на утримання дітей, ст. 197 – порушення обов”язків щодо охорони майна, ст. 342 – опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві; ст. 382 – невиконання рішення суду; ст. 388 – приховування майна; ст.389 – ухилення від покарання, не пов’язаного з позбавленням волі.

Питання про притягнення до кримінальної відповідальності у виконавчому провадженні вирішується органами прокуратури, органами внутрішніх справ або судом на підставі подання державного виконавця.


 Відповідальність за невиконання законних вимог державного виконавця та порушення Закону України "Про виконавче провадження"

Стаття 88 Закону України "Про виконавче провадження"

За порушення  вимог цього Закону,  невиконання законних вимог державного виконавця громадянами чи посадовими особами, втрату або несвоєчасне  відправлення  виконавчого  документа,  неподання  або подання  неправдивих  відомостей  про  доходи  і   майновий   стан боржника,  а також неповідомлення боржником про зміну місця роботи (знаходження),  якщо ці дії не мають ознак  злочину,  а  також  за неявку  без  поважних  причин  за викликом державного виконавця на винних осіб за постановою начальника відповідного органу державної виконавчої   служби,   якому  він  безпосередньо  підпорядкований, накладається   штраф  від  десяти  до  тридцяти  неоподатковуваних мінімумів  доходів  громадян  у  порядку,  передбаченому  законом.

У разі наявності ознак  злочину  у  діях  особи,  яка  умисно перешкоджає  виконанню  рішення  чи  іншим  чином  порушує  вимоги законодавства  про  виконавче  провадження,  державний  виконавець складає акт про порушення і надсилає до відповідних правоохоронних органів  подання  про  притягнення  винної  особи  до кримінальної відповідальності.

Інструкція про проведення виконавчих дій

10.3. За порушення вимог Закону (606-14), невиконання законних вимог державного виконавця громадянами чи посадовими особами, втрату або несвоєчасне відправлення виконавчого документа, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, а також неповідомлення боржником про зміну місця роботи (знаходження), якщо ці дії не мають ознак злочину, а також за неявку без поважних причин за викликом державного виконавця на винних осіб за постановою начальника відповідного органу державної виконавчої служби накладається штраф від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у порядку, передбаченому законом. ( Абзац перший пункту 10.3 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції N 40/5 від 21.04.2005 )

Постанова про накладення штрафу може бути оскаржена до суду в 10-денний строк (додаток 24).

У разі наявності ознак злочину в діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи іншим чином порушує вимоги законодавства про виконавче провадження, державний виконавець складає акт про порушення (додаток 5) і надсилає до відповідних правоохоронних органів подання про притягнення боржника або винної особи до кримінальної відповідальності. ( Абзац третій пункту 10.3 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції N 40/5 від 21.04.2005 )


 Ігонін Р.В. Організаційно-правові засади діяльності суб’єктів виконавчого провадження 2007р.

3.1. Адміністративна відповідальність за невиконання вимог державного виконавця

Предмет правопорушення або виступає у вигляді матеріального виразу суспільних відносин, входить до його структури як речовий компонент, або нероздільно пов’язаний із суспільними відносинами і є обов’язковою передумовою або свідченням їхнього існування і нормального функціонування.

Предмет правопорушення повинен бути матеріальним, уречевленим продуктом суспільних відносин, що охороняються законом.

Важливим є питання про ознаки предмета правопорушення: фізичну, юридичну і соціальну. Перша відображає певні матеріально-речові якості і розглядається як матеріальне явище об’єктивного світу.

Під юридичною ознакою мають на увазі формалізацію цього предмета у диспозиції норми права. Це означає, що предмет правопорушення повинен бути прямо вказаний у законі або безпосередньо випливати з його змісту.

Соціальна ознака предмета правопорушення проявляється у нерозривному зв’язку із суспільними відносинами, які є об’єктом правопорушення або умовою їхнього повноцінного функціонування.

Враховуючи викладене, предметом адміністративного проступку, передбаченого ст. 188–13 КУпАП "Невиконання законних вимог державного виконавця”, можна вважати вимоги державного виконавця як акти правозастосування, відомості про доходи і майновий стан боржника, що зафіксовані у відповідних документах, а також дії зобов'язаних осіб.

Об’єктивну сторону невиконання законних вимог державного виконавця характеризують ознаки самого акта зовнішньої поведінки правопорушника. Це суспільно небезпечні і протиправні діяння, що проявляються як посягання на охоронювані адміністративним правом інтереси. Законодавство відносить до них діяння (дія чи бездіяльність), їхні шкідливі наслідки, причинний зв’язок між першим і другим, а також місце, час, обстановку, спосіб, знаряддя та засоби вчинення правопорушення. Разом усі вони і складають об’єктивну сторону.

У науці адміністративного, аналогічно з наукою кримінального права, були зроблені спроби до обов’язкових ознак об’єктивної сторони включити його суспільну небезпечність, протиправність, наслідки, причинний зв’язок. Проте з такою позицією важко погодитися, оскільки вони характеризують адміністративне правопорушення взагалі. Загальні ознаки адміністративного правопорушення і ознаки його об’єктивної сторони не повинні змішуватися між собою. Але потрібно пам’ятати, що ці ознаки взаємозв’язані.

Наслідком правопорушення є заподіяння шкоди, збитку (моральної шкоди). Вони як і причинний зв’язок є ознаками, обов’язковими для правопорушення з матеріальним складом. Саме діяння (дія чи бездіяльність) є обов’язковими як для формального, так і для матеріального складу.

Згідно зі ст. 9 КУпАП до ознак об’єктивної сторони адміністративного правопорушення (проступку), перш за все, відносяться діяння (дії чи бездіяльність), що посягають на громадський порядок, власність, права і свободи громадян на встановлений порядок управління.

Передусім ці діяння характеризуються протиправністю та винністю. Але основною ознакою адміністративного проступку є протиправність діяння. Без неї, як зовнішнього прояву людської поведінки, не існує самого адміністративного правопорушення, а всі інші ознаки втрачають свій сенс. Тобто вони є факультативними.

Посягнути на будь-який об’єкт, що стоїть під охороною закону означає одночасно нанести йому шкоду. Таким чином, можна стверджувати, що не існує правопорушень, які б не спричинили шкоди об’єкту адміністративно-правової охорони.

У випадку невиконання законних вимог державного виконавця підривається авторитет судової гілки влади, заподіюється шкода інтересам стягувача, порушується порядок державного управляння в сфері виконавчого провадження, що призводить до зволікання або до зупинення виконання судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, можна однозначно стверджувати, що склад адміністративного проступку, передбаченого ст. 188–13 КУпАП "Невиконання законних вимог державного виконавця", за своїми ознаками є формальним, а об'єктивна сторона виражається як дією, так і бездіяльністю.

Суб’єктом адміністративного проступку передбаченого ст. 188-13 КУпАП "Невиконання законних вимог державного виконавця”, є фізична особа, яка вчинила правопорушення, за умови, що вона досягла віку притягнення до адміністративної відповідальності.

Для суб’єкта адміністративного проступку, передбаченого ст. 188–13 КУпАП, характерні такі ознаки, як досягнення встановленого законом віку, тобто наявність у неї адміністративної деліктоздатності. Сюди включається також вимога про осудність цієї особи.

Адміністративним законодавством та наукою адміністративного права виділяються два види суб’єкта правопорушення: загальний і спеціальний. При цьому суб’єкт адміністративного проступку передбаченого ст. 188-13 КУпАП, є загальним.

   studrada.com.ua

Форма входа
Поиск
Карта пробок
Пробки на Яндекс.Картах
Погода
Валюта и металлы
Курсы наличного обмена на сегодня
Курсы НБУ на сегодня
Курсы НБУ на сегодня
Курсы НБУ на сегодня
Курсы НБУ на сегодня
Курсы НБУ на сегодня
Курсы НБУ на сегодня
Курсы НБУ на сегодня
Все АЗС
Полезные странички
  • Кредит. Расчет
  • Читать, читать...
  • ООО "Масалет"
  • ПП "Автократ"
  • Видеопробки
  • Заправки WOG
  • Заправки ОККО
  • Дороги Украины
  • Дороги Navizor
  • Дороги Автострада
  • Кадастрова карта
  • Правозащитные организации
  • Автоподставы
  • Полезные ссылки
  • Площадь, расстояние на карте
  • Каталог сайтов
  • Каталог файлов
  • Календарь
    «  Март 2024  »
    ПнВтСрЧтПтСбВс
        123
    45678910
    11121314151617
    18192021222324
    25262728293031
    Категории раздела
    Банки [82]
    Закон [83]
    Разное [586]
    Строительство [31]
    Техника [63]
    Политика [305]
    Столица [426]
    Мир [591]
    Экономика [74]
    Авто [53]



    Украинская Баннерная Сеть
    Copyright Serg © 2009-2024
    Яндекс цитирования Rambler's Top100